Богдан
-1
Дата регистрации:
03.09.2015
Место жительства:
не указано
О себе:
Він лежав...перший раз в житті, йому було байдуже до всього світу... не збуджувала жодних бажань шклянка дорогого коньяку на етажерці……на попільничці недоторканою лежала цигарка…… вперше в житті він лежав в пустому холодному ліжку, розуміючи, що він самотній….. за вікном зупинилось життя……… ніч зупинила буденний хаос……окремі віконця ще світились якимось казковим теплом….. дивлячись на них, хотілось заплакати…… як тоді, у ранньому дитинстві, коли жодна твоя сльоза не була докором …. коли за вікном зупинилось життя…. коли сльоза не була ознакою слабкості….. сьогодні ж…Мужчини не плачуть!... мужчини не плачуть сльозами…..… мужчини плачуть серцем……… його серце не плаче…. ридає! душа скрутилась вклубочок й забилась вкуток його гарячого серця…… нехай ніхто не знає….. нехай ніхто не бачить…… що він живий…… що він не всесильний і не всемогутній… що він не жорстокий….що він….самотній…….. кожного ранку він одягає свої маски…….кожного ранку рветься в бій, щоб перемогти!... кожного ранку він сміється з того, що приносить ніч……самотність……. він лежить і, втупившись в стелю, шукає істину свого існування……… як сталось так, що життя втратило барви……. взяв мобільний… тут завжди знайдеться хтось, хто розвіє цю тугу…..один дзвінок…….звичайне «приїзджай»…..і все! він переможе це злощасне бажання тепла…... на ще одну ніч……... погляд зупинився на екрані телефону…… думка, що хтось, байдужий йому, зараз цілуватиме його, пронесла тілом розряд…….. вперше в житті, він не хотів чужого тіла……. вперше в житті, не хотів грати роль…………. хтось тихенько постукав у вікно…….. ніжно-ніжно…….ніби боявся налякати його полохливу душу…… дощ……осінній холодний дощ……. він встав з ліжка, в темряві зробив два кроки……..відчинив вікно…….. свіжий потік осіннього прохолодного повітря проймав тіло холодом…….. на мокрий тротуар безнадійно опадало пожовкле листя... воно віджило свій короткий вік... він стояв, блукаючи поглядом нічним небом……… шукав на небі зірочку……. одну єдину…….. таку ж самотню, як його душа…………….. нахмурене нічне небо, вперто не хотіло подарувати йому цю маленьку радість……... він все ж стояв….з надією вглядався вдалеч .. і так хотів вірити, що десь є вона…………………. автор невідома мені Ніжність дивитися тут https://www.youtube.com/watch?v=o1k8hJ1d8G4&feature=related
03.09.2015
Место жительства:
не указано
О себе:
Він лежав...перший раз в житті, йому було байдуже до всього світу... не збуджувала жодних бажань шклянка дорогого коньяку на етажерці……на попільничці недоторканою лежала цигарка…… вперше в житті він лежав в пустому холодному ліжку, розуміючи, що він самотній….. за вікном зупинилось життя……… ніч зупинила буденний хаос……окремі віконця ще світились якимось казковим теплом….. дивлячись на них, хотілось заплакати…… як тоді, у ранньому дитинстві, коли жодна твоя сльоза не була докором …. коли за вікном зупинилось життя…. коли сльоза не була ознакою слабкості….. сьогодні ж…Мужчини не плачуть!... мужчини не плачуть сльозами…..… мужчини плачуть серцем……… його серце не плаче…. ридає! душа скрутилась вклубочок й забилась вкуток його гарячого серця…… нехай ніхто не знає….. нехай ніхто не бачить…… що він живий…… що він не всесильний і не всемогутній… що він не жорстокий….що він….самотній…….. кожного ранку він одягає свої маски…….кожного ранку рветься в бій, щоб перемогти!... кожного ранку він сміється з того, що приносить ніч……самотність……. він лежить і, втупившись в стелю, шукає істину свого існування……… як сталось так, що життя втратило барви……. взяв мобільний… тут завжди знайдеться хтось, хто розвіє цю тугу…..один дзвінок…….звичайне «приїзджай»…..і все! він переможе це злощасне бажання тепла…... на ще одну ніч……... погляд зупинився на екрані телефону…… думка, що хтось, байдужий йому, зараз цілуватиме його, пронесла тілом розряд…….. вперше в житті, він не хотів чужого тіла……. вперше в житті, не хотів грати роль…………. хтось тихенько постукав у вікно…….. ніжно-ніжно…….ніби боявся налякати його полохливу душу…… дощ……осінній холодний дощ……. він встав з ліжка, в темряві зробив два кроки……..відчинив вікно…….. свіжий потік осіннього прохолодного повітря проймав тіло холодом…….. на мокрий тротуар безнадійно опадало пожовкле листя... воно віджило свій короткий вік... він стояв, блукаючи поглядом нічним небом……… шукав на небі зірочку……. одну єдину…….. таку ж самотню, як його душа…………….. нахмурене нічне небо, вперто не хотіло подарувати йому цю маленьку радість……... він все ж стояв….з надією вглядався вдалеч .. і так хотів вірити, що десь є вона…………………. автор невідома мені Ніжність дивитися тут https://www.youtube.com/watch?v=o1k8hJ1d8G4&feature=related
Здесь пока пусто